Леонід Глібов – постать, яка яскраво сяє на літературному небосхилі України. Його байки, сповнені мудрості та доброго гумору, стали невід’ємною частиною нашої культурної спадщини. Своїми творами він не лише розважав читачів, а й викривав недоліки суспільства, закликаючи до справедливості, людяності та моральних цінностей. Його творчість – це своєрідне дзеркало епохи, у якому кожен може побачити відображення вічних істин і чеснот.
Цікаві моменти з життя та творчого шляху Леоніда Глібова
Дитинство
Леонід Глібов народився 5 березня 1827 року в селі Веселий Поділ на Полтавщині. Його батько, Іван Назарович, працював управителем маєтку магнатів Родзянків, а мати, Орина Гаврилівна, була освіченою жінкою, яка багато читала і мала великий інтерес до театру. Саме вона стала першою наставницею свого сина, прищепивши йому любов до знань, що значною мірою визначило його подальше життя.
“Квітчастий король”
У дитинстві Леоніда ласкаво називали “Льолик”. З ранніх років він проявляв особливу любов до природи, особливо до квітів. Хлопчик сам доглядав за рослинами вдома, за що його жартома прозвали “квітчастим королем”.
Формування життєвих принципів
Ще в дитинстві Леонід став свідком жорстокого поводження поміщика з кріпаками. Ці сцени залишили глибокий слід у його серці – він назавжди зненавидів будь-яке насильство та деспотизм. Ця ненависть стала основою багатьох його творів.
Перші творчі спроби
Під час навчання у Полтавській гімназії Леонід почав писати вірші російською мовою, оскільки сумував за домівкою. Його перший відомий твір «Сон» з’явився у 1841 році. А вже у 1847 році, ще навчаючись у гімназії, він видав свою першу збірку «Стихотворения Леонида Глебова».
Шанований вчитель
З 1855 року Глібов викладав історію та географію у дворянському училищі селища Чорний Острів, а з 1859 року – географію в Чернігівській чоловічій гімназії. Його учні ставилися до нього з великою повагою, знали його байки напам’ять і часто цитували їх. Серед його вихованців був і Петро Антонович Косач – майбутній батько Лесі Українки.
Редактор і громадський діяч
У 1861 – 1863 роках Глібов видавав газету «Черниговский листок», де був редактором, автором і коректором. Під псевдонімами Простодушний, Дідусь Кенир, Капітан Бонвиван і П. Сонін він порушував важливі суспільні теми, зокрема питання жіночої освіти та викладання рідною мовою.
Цензура і заборони
Перша збірка байок Глібова, видана у Києві 1863 року, містила 36 творів, але майже вся вона була знищена через валуєвський циркуляр, який забороняв публікації українською мовою.
Втрати і переслідування
Того ж року Глібову заборонили працювати вчителем через його зв’язки з членом організації «Земля і воля» Іваном Андрущенком. Він опинився під поліцейським наглядом і майже повністю втратив зір.
Особисте життя
Особисте життя письменника було сповнене випробувань. Його перший шлюб із Параскевою Бордонос виявився невдалим: дружина зраджувала й не поділяла його інтересів, а їхня донька Ліда померла у семирічному віці. Після смерті дружини Глібов залишився самотнім на 11 років. Згодом він одружився вдруге – з економкою Параскевою, всиновив її сина, а пізніше у них народився син Сергій, який, на жаль, помер у дитинстві. Ці втрати підірвали здоров’я письменника.
Завідувач друкарні
У 1867 році Глібов отримав посаду керівника Чернігівської земської друкарні, де працював до кінця життя.
Творчість попри хвороби
Навіть у роки, коли здоров’я і зір значно погіршилися, Глібов не полишав писати. Він користувався лупою і писав під лінійку, аби не втратити можливість творити.
Останній твір
За тиждень до смерті Глібов продиктував свою останню байку «Огонь і Гай», яка стала своєрідним підсумком його життя і творчості.
Смерть і спадок
Леонід Глібов пішов із життя 10 листопада 1893 року в Чернігові від астми та хвороби серця. Його поховали на території Троїцького монастиря. На місці його будинку в Чернігові встановили пам’ятний знак.
Творчий спадок
Леонід Глібов залишив після себе величезну літературну спадщину: 107 байок українською мовою, 43 поезії, 27 загадок, а також казки і поеми, які й досі є улюбленими серед дітей. Його найвідоміші твори: «Ведмідь-пасічник», «Вовк та ягня», «Зозуля і півень», «Квіти», «Муха й бджола», «Синиця» та інші.
Вшанування пам’яті
5 березня 2017 року Україна відзначила 190-річчя від дня народження Леоніда Глібова, підкресливши його вагомий внесок у розвиток національної культури. Його ім’ям названо вулиці у багатьох містах, а твори стали обов’язковою частиною шкільної програми.
Леонід Глібов – не просто письменник, а справжній патріот, який уболівав за долю свого народу. Його творчість – це невичерпна скарбниця мудрості й гумору, яка залишається актуальною і сьогодні. Іван Франко високо цінував Глібова, називаючи його одним із найкращих українських байкарів поряд із Євгеном Гребінкою, а його ліричні вірші – перлинами української поезії. Глібов назавжди залишиться у пам’яті як майстер слова, який своїми творами робив світ кращим.