Біографія Піфагора Самоського переносить нас в атмосферу давньогрецької культури. Він по праву вважається однією з легендарних постатей того часу. Піфагор прославився як видатний математик, містик і філософ, який заснував релігійно-філософський напрям – піфагореїзм. Крім того, він був активним політиком, який залишив своїм спадкоємцям значущі праці.
Дитинство і юність
Визначити точну дату народження Піфагора непросто, але історики вважають, що він з’явився на світ близько 580 року до н.е. на грецькому острові Самос. Його матір звали Партенія (також відома як Партеніда або Піфіада), а батька – Мнесарх. Легенда свідчить, що молоде подружжя під час своєї весільної подорожі відвідало місто Дельфи, де зустріло оракула. Оракул провістив, що в них незабаром народиться син, який стане видатною людиною, відомою своєю мудрістю та великими справами.
Пророцтво незабаром збулося: Партенія народила хлопчика, якому дали ім’я Піфагор на честь жриці Аполлона – Піфії. Батько новонародженого, слідуючи передбаченню, оточив його турботою і любов’ю, навіть спорудивши вівтар на честь Аполлона.
Деякі джерела згадують, що у Піфагора було два старших брати – Евност і Тіррен. Мнесарх, батько філософа, був майстром з обробки дорогоцінного каміння, що забезпечувало родині достаток. З раннього дитинства Піфагор виявляв інтерес до наук і демонстрував виняткові здібності.
Першим його наставником став Гермодамант, який навчив юнака основ музики, живопису, читання, риторики та граматики. Щоб розвинути пам’ять учня, Гермодамант змушував його заучувати напам’ять пісні з «Одіссеї» та «Іліади» Гомера.
У віці 18 років Піфагор вирушив до Єгипту, щоб продовжити навчання у місцевих жерців, проте тоді країна була закрита для греків. Тому він тимчасово зупинився на острові Лесбос, де вивчав фізику, діалектику, астрологію і медицину у Ферекіда Сіроського. Кілька років потому Піфагор переїхав до Мілета, щоб навчатися у Фалеса, засновника першої філософської школи в Греції.
Фалес справив значний вплив на Піфагора, порадивши йому продовжити навчання в Єгипті. Там майбутній філософ вивчав єгипетські таємниці і традиції, а незабаром сам став жерцем. Його освіта в Єгипті зробила його одним із найосвіченіших людей свого часу.
Містика і повернення додому
Життя Піфагора змінилося з початком перської війни, коли він був узятий у полон і кілька років провів у Вавилоні. Згідно з легендами, у Вавилоні він зустрівся з перськими магами, які відкрили йому таємниці містики, астрономії, арифметики та медицини. Це знання справило глибокий вплив на його подальші роботи з математики та філософії.
Після 12 років полону Піфагора звільнив перський цар, який вже знав про його вчення. Повернувшись на батьківщину, він почав ділитися своїми знаннями із співгромадянами і швидко став популярним. Навіть жінки, яким було заборонено відвідувати публічні зібрання, приходили послухати його виступи. На одному з таких зібрань Піфагор зустрів свою майбутню дружину.
Вчительство і математика
Піфагор уособлював чистоту і божественність в очах своїх учнів, багато з яких вважали його чимось більшим, ніж просто вчителем. Він розробив складну систему навчання, де випробувальний термін для учнів становив від 3 до 5 років. Під час занять учні повинні були мовчати, що виховувало в них скромність і терпіння.
Піфагор навчав не тільки математики, а й інших наук, включно з медициною, музикою і політичною діяльністю. Його школа випустила багатьох відомих істориків, астрономів, політиків і дослідників.
Внесок у математику
Одним із найвідоміших досягнень Піфагора є його знаменита теорема, згідно з якою в прямокутному трикутнику сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи. Ця теорема, відома як «теорема Піфагора», стала основоположною для розвитку геометрії та досі активно використовується в математиці та інженерних науках. Хоча деякі аспекти цієї теореми були відомі й до Піфагора, саме він систематизував і довів її математично.
Піфагор також зробив значний внесок у вивчення чисел і числових відношень. Він розробив концепцію, згідно з якою все суще можна пояснити через числа. Ця ідея лягла в основу піфагореїзму, філософського вчення, яке стверджувало, що числа мають сакральне значення і є ключем до розуміння світобудови.
У його школі математика вивчалася не тільки як практична наука, а й як засіб для розуміння космосу. Піфагор стверджував, що світ побудований на числових співвідношеннях і гармонії. Він навіть вважав, що рух небесних тіл пов’язаний з музичними гармоніями, і що кожна планета видає свій звук – концепція, яка стала відома як «музика сфер».
Релігійні та філософські погляди
Вчення Піфагора не обмежувалося лише математикою та наукою. Він також був засновником релігійно-філософської школи, відомої як піфагореїзм. Його послідовники вважали, що душа людини безсмертна і після смерті переселяється в нове тіло – ідея, схожа на індійську концепцію реінкарнації. Піфагор вчив, що для очищення душі й досягнення духовної гармонії необхідно дотримуватися певних етичних і моральних норм, таких як утримання, дотримання суворого режиму і відмова від деяких видів їжі, зокрема, від м’яса.
Піфагореїзм був не просто філософською течією, а й способом життя. Учнів Піфагора об’єднували суворі правила, а навчання містило в собі не тільки науку, а й духовні практики, спрямовані на розвиток особистості. Школа Піфагора стала не тільки академічним центром, а й релігійною громадою, де учні повинні були слідувати заповідям учителя.
Політична діяльність
Піфагор брав активну участь у політичному житті свого часу. Він вважав, що філософи повинні відігравати важливу роль в управлінні державою, оскільки володіють знаннями і мудрістю, необхідними для прийняття правильних рішень. У місті Кротон, де Піфагор заснував свою школу, він пропагував ідеї справедливого управління і гармонії в суспільстві. Його погляди знайшли відгук у багатьох жителів, і він зумів створити цілу групу послідовників, які займалися не тільки наукою і філософією, а й брали активну участь у політиці.
Однак, незважаючи на популярність, політична діяльність Піфагора призвела до протиріч. Його ідеї про гармонію і правління філософів не знайшли підтримки у всіх громадян. У результаті проти Піфагора та його учнів почалися переслідування, що змусило філософа покинути Кротон. Є дані, що він провів останні роки свого життя у вигнанні, де продовжував навчати своїх послідовників до самої смерті.
10 цікавих фактів про Піфагора
- Засновник Піфагорійського братства. Створив філософсько-релігійне братство, яке поєднувало наукові та духовні практики.
- Теорема Піфагора. Найвідоміший внесок Піфагора в математику – це його теорема про відношення сторін у прямокутному трикутнику.
- Математичний містик. Вірив, що числа мають містичне значення, і вважав, що світ побудований на числових відношеннях.
- Вчення про перевтілення. Філософ стверджував, що душа після смерті переселяється в інші тіла (метемпсихоз).
- Піфагорійська дієта. Піфагор його учні дотримувалися вегетаріанської дієти, вважаючи, що вживання м’яса шкодить душі.
- Гармонія сфер. Розробив теорію про те, що планети та зірки рухаються у гармонії, створюючи “музику сфер”, яку люди не можуть чути.
- Секретність учення. Учні Піфагора повинні були дотримуватися суворої секретності і не розкривати знань братства.
- Астрономія. Першим висунув ідею про кулясту форму Землі і орбітальний рух небесних тіл.
- Значення тетрактис. Піфагорійці вважали тетрактис (трикутник, складений з десяти точок) священним символом, що втілював гармонію всесвіту.
- Заборона вживання бобів. Одним із правил піфагорійців була заборона їсти боби, які, за їхніми віруваннями, мали особливе духовне значення або могли бути “пов’язані з душею”.
Останні роки і спадщина
Точна дата та обставини смерті Піфагора залишаються невідомими. Вважається, що він помер близько 495 року до н.е., проте його вплив на філософію, науку та релігійні вчення продовжує жити до наших днів. Після його смерті школа піфагореїв продовжувала існувати і поширювати його вчення, хоча з часом вона втратила свою колишню силу.
Спадщина Піфагора величезна. Його ідеї лягли в основу багатьох наступних філософських течій, а його внесок у математику і науку незаперечний. Вчення про числову гармонію і музичний зв’язок із космосом надихало філософів і вчених протягом століть. Піфагор залишається однією з центральних фігур в історії науки і філософії, а його ідеї продовжують надихати дослідників по всьому світу.